Костянтин Бакай

Костянтин Бакай проживает в городе Сумы, Украина. Родной город - Сумы. Рожден в год Кролика по китайскому гороскопу, знак зодиака Девы. В настоящий момент Костянтину 38 лет, женат. Из открытых источников получены следующие сведения: информация о среднем образовании, родственниках.

Коли тебе якась людина дістає, Так, що ти чекаєш, коли вона помре. І ти хочеш цього якнайшвидше, Побачити як з її шиї кров хлище, Як в цієї сучки злітає голова, І грає в футбол з нею твоя нога, Коли ти омиваєш свої руки її кров’ю, Коли ти б’єш руками по цьому безголов’ю, І твоє єство від цього задовольняється; А горло в цей час від сміху заливається; Ти просто радієш, вмираєш від сміху, Твоя душа відчуває пекельну втіху; Ти, як вовк, рвеш тіло на шматки, І волаєш, кричиш, бо саме ти, Ти розтерзав цю смердючу падлюку, Яка спричиняла тобі найтяжчу муку. «Що, сучко, впізнаєш ти мене?» І з відтятої руки знову кров хлине. Ти це тіло знов і знов убиваєш, Знов і знов у криваве багно ніж ти встромляєш… Над цим тілом ти «працюєш» два дні, І цього ще замало тобі, Бо просто вмерти – для неї забагато, Тому краще закрийте очі, малята, Бо заберуть її душу духи злі, Ті, що сиділи в моїй голові. І порине в пекло з ними вона, І буде катувати її Сатана. А ці рештки твого тіла, Я дізнався, ти так не хотіла, Я ще зовсім трошки порозриваю, А потім зберу і в останній раз над унітазом порозглядаю. Ручку натиснув – вода зашуміла, І знов гівно до гівна полетіло… А я піду собі холодного пива куплю в барі, Порадуюсь твоїй смерті і знов згадаю всі деталі! Шкода, що тебе один раз лиш можна вбити, Бо я вже зараз хочу тебе воскресити, Щоб ще раз роздерти тебе на шматки, Щоб знову відчути в руках нитки, Якими пронизував я твої зірниці, Щоб розмазати очі по цій кривавій пиці. А як згадаю як легені твої вилазили через ніс, (Я тоді сміявся просто аж до сліз), А як блювала ти своїми нирками, Ще й чимось кричала «Хочу до мами!..» О! Точно, ще ж твоя мама лишилась! На мою думку смерть за нею вже забарилась… Поліз до кишені по гаманець, І намацав там якийсь олівець. Спочатку був здивувався, Та одразу ж згадав. Бо саме тому він там розташувався, Що якраз із серденька твого стирчав. От, на тобі! Як же ж я міг забути? Куди я хотів його приткнути? Треба піти його швиденько до стіни прибити… І, прошу, не читайте це, маленькі діти. Тук – тук! Ну ось і все – ти вже пішла! Залишилась ще маленька дрібничка – сім’я твоя, Яку також чекає така сама доля, Бо у мене в руках знов опинилася зброя!.. Присвячується прекрасному почуттю: НЕНАВИСТЬ!!!

пинать и ложить